| | | 
| 06.05.2008 |
Марія Бурмака. Саундтреки. Пісні на всі випадки життя.
www.fdr.com.ua
| Років з вісім тому мав одну невеличку засадничу суперечку з керманичкою рідного голосива Радіо Тернопіль, мовляв, чому хвиля нехтує україномовними забійниками? І край начебто «бандерівський», й українська нібито для всіх рідна, а крутиться якась чужинецька пупсня? Відповідь пані директорки була та, що україномовні гіти взагалі-то є, але всі вони або заумні, або занадто галасливі та деренчливі, щоб не сказати дратливі.
– Ну, наприклад, назви мені якусь пісню, що її легко мож’ поставити на замовлення, – обґрунтовувала свою думку голова Радіо Тернопіль – Ось когось вітають з днем народження – що поставити?
– Ну ясен красний, – відповідаю без заминки – «День народження» ВВ.
– А якщо людині не другий-третій десяток, а вона літня і не переносить усі оті джі-джі-джі? – не вгамовувалася пані директорка.
– Нуууууу…
– Або, наприклад, хлопець з дівчиною: чи то в коханні зізнається, ачи посварилися між собою молоді люди, що ставити тоді? – чавила мене господиня голосива.
Тут – простіше, і я почав сипати розмаїтими іменами, назвами, званнями, гаслами та відзивами. Але все було пропри касу: те – занадто альтернативне, се – погано записане, а оно осьо оте – взагалі!
Сьогодні відстоювати свою непримиренну точку зору мені було б набагато-набагато легше. Хоча б тому, що мав би під руками цілу колоду козирів у вигляді Саундтреків Марії Бурмаки. Є тут пісні і до дня народження, і для танців, й для хлопчика з дівчинкою, і до шелесту осіннього листовиння, і на дзвін Весни знайдеться, ба! навіть до роковин горезвісної операції «Вісла». Це я про співанку Під Облачком, що лемківською говіркою означає «під віконцем» – саме біля нього наші насильно виселені соплемінники полюбляли заводити бесіди про мальовничий край Лемків.
Зізнаюсь, що після виходу останнього порядкового кружальця Манєчки (так кличуть співунку в близьких колах) №9 чотири роки тому, стало трохи лячно. Подумалося, ну ось, ще одна творча одиниця не встояла під натиском всепроникної зарази торгівлі й почала клепати відверту замовнуху. Технічний рівень з плити в плиту, безперечно, зростав, а ось Душа в піснях, отой згусток почуттів, якими завше славилася Бурмака, дедалі затирався…
Слава одвічним Богам, минулося. Встояла. Душа в пісні знову повернулася. І технічне втілення при цьому знову ж таки зросло. Від співаника до співаника Марія з ватагою переконливо доводить, що задля високоякісного запису не треба вештатися звукотвірнями Лондону чи Майамі – все можна гідно зробити і вдома. Головне, аби правильно були спрямовані мізки та руки добре заточені ;о))
Нині сповісний простір переповнює всяка полова: на лискучих обкладинках виблискують наколоті ботоксом та накачані колагеном ляльки, а з позиралок писки відкривають «стрибаючі труси». Проте Маріїні пісні різко стають затребуваними під час «революційної ситуації», як це було морозної осені 2004-го. Водночас, чомусь не дуже прийнято згадувати, що сучасні українські співи, так би мовити, наша поп-культура в доброму значенні цього слова, наприкінці 1980х розпочалася з Бурмаки: вона перебувала в тій нечисленній передовій когорті виконавців, котрі заклали наріжний камінь в питомо рідний попс. І до нині – не скурвилась. А всілякі кароль-ліни, секссеси полізли вже потім, значно пізніше. Не вірите? Закладімося?
Юрко Зелений
| | |
| |
