«Музику для дорослих» в анонсі нового телесезону на ТВі представлено як музику для думаючих людей. Вона й справді така
Уже кілька днів поспіль я перебуваю в чудовому настрої. Його не можуть зіпсувати навіть численні прикрощі, які чомусь, як на замовлення, поперли хмарою. Цей настрій - аж ніяк на ейфорія ідіота, який пускає слину, коли бачить льодяника на паличці. І не кайф наркомана, котрому вдалося нарешті розкумаритися. Це звичайна, але й така рідкісна радість від того, що на нашому телебаченні з'явився надзвичайно якісний продукт. Та ще й не в царині політики, яку наше ТБ не обходить увагою, а в музиці.
Після прем'єрної передачі на каналі ТВі «Музики для дорослих з Марією Бурмакою» хотілося й досі хочеться наспівувати як хіти самої ведучої, так і її гостей - гурту «Табула Раса». «Музику для дорослих» в анонсі нового телевізійного сезону на ТВі представлено як музику для думаючих людей. Вона й справді така. На відміну від дрімучо-попсових музичних програм на інших каналах, де миготять, не встигаючи запам'ятатися, дівчатка в мінімалістичних шатах та хлопчики з татуюванням по всьому тілу.
У програмі телепередач на тиждень авторська програма Марії Бурмаки на ТВі пишеться як «Бурмака unplagged». Що воно за звірюка такий, зможуть здогадатися лише ті, хто добре володіє знаннями зі світової історії музичних телепрограм, або ж має вихід в інтернет. Пересічний глядач, наткнувшись на цей рядок, нічого не зрозуміє, а відтак пропустить одну з найкращих програм про музику. Я хоча й не пересічний, а професійний телеглядач, та все одно мусила зазирати у «Вікіпедію». Спасибі небайдужим музичним фанатам, стаття про той невимовлюваний unplagged знайшлася. І виявилося, що по-нашому це могло б звучати як «акустичний» або ж «наживо». А ще так називається музичне шоу на MTV, де музиканти виконують свої твори з відімкнутими електроінструментами. Безперечно, програма «Музика для дорослих» усім критеріям, закладеним в англійське слово, відповідає. Але щоб у цьому переконатися, треба було добряче подлубатися в мережі. Відтак побажання до тих, хто складає та передає в друковані ЗМІ програму телепередач на каналі ТВі: позначати шоу Марії Бурмаки так, як воно й називається в ефірі, тобто «Музика для дорослих». Повірте, це тільки допоможе розширити коло глядачів та слухачів.
У невеличкому проморолику про те, як робиться програма «Музика для дорослих», Марія Бурмака розповідає, що запросив її до співпраці Микола Княжицький. А ще вона згадує, що все це нагадало їй події 15-річної давнини, коли той-таки Микола Княжицький запропонував їй вести культурологічну програму на каналі, де він тоді працював. Уважний і допитливий глядач, звісно ж, пригадав, що програма та звалася «КіН» (культура, інформація, новини) і йшла спочатку в ефірі ММЦ «Інтерньюз», а потім - за того ж Княжицького - на каналі СТБ. Де тепер СТБ і де культура, гадаю, нікому пояснювати не варто. «Все йде, все минає, і сліду немає», як писав наш класик Тарас Шевченко.
«Музика для дорослих з Марією Бурмакою» - в тому числі й відповідь на запити аудиторії, яка залюбки дивилася старий «КіН» на старому СТБ і весь час, відколи програму закрили, ностальгувала за компетентною розмовою про культуру та мистецтво. Це не повернення до формату однієї з найкращих культурологічних телепрограм другої половини 90-х років. Цього разу Микола Княжицький та Марія Бурмака, які і подорослішали, і виросли, обрали, на перший погляд, вужчу тематику. Але це тільки на перший погляд. Бо насправді обраний формат розмови про музику та власне музика, яка звучить наживо, без жодних фонограм, може вмістити весь спектр культурних подій та героїв.
І перша ж програма «Музики для дорослих», яка вийшла в ефір 7 вересня, не розчарувала. По-перше, гостями - гуртом «Табула Раса» на чолі з неймовірним Олегом Лапоноговим. (У дужках зазначу невелику, але прикрість - соліста гурту вперто титрували як ЛапАногова, а барабанщик Едуард Коссе чомусь перетворився на КоссА. Уважнішими треба бути, панове «постпродактівці»!)
Звісно, Олег Лапоногов - уже не той юний «український Стінг періоду The police», як його називали наприкінці 80-х - на початку 90-х, коли він прийшов вокалістом до гурту «Абрис», який згодом перетворився на гурт «Табула Раса». Інтонації ті самі, «стінгівські», але вже на порядок мудріші. Марія Бурмака в ролі господині студії, де записувалася програма, почувалася як риба у воді. Не приховуючи насолоди від «розкоші людського спілкування» з любими її серцю колегами, вона ставила відверті запитання й отримувала на них максимально щирі відповіді. Ті, хто дивився проти ночі цю програму, не могли не помітити певного містичного моменту, який виринав під час розмови авторки з її героями. Скажімо, Марія Бурмака (окреме спасибі за те, що сорокарічну співачку, нарешті, перестали кликати зменшувальним «Марійка» чи «Марічка». Ці імена лишилися тільки «для своїх», у тому числі й для соліста гурту «Табула Раса», чим Олег Лапоногов без тіні сумніву користався) розповіла, що, готуючи програму, виклала на Facebook пісню «Восток». Вона, нічого не сказавши музикантам, гадала, чи стане ця пісня першою, яку «Табула Раса» заспіває в її програмі. Коли все так і сталося, ведуча не приховувала емоцій. Може, втім, це була й не містика, а те, що називають «бути на одній хвилі». Але погодьтеся, така хвиля теж не щодня й далеко не з усіма трапляється.
Узагалі рівень щирості в «Музиці для дорослих» сягав максимальних позначок. І автор, і її гості поводилися так невимушено, ніби їх не оточувала величезна кількість камер, а навколо не чатувала зграя гримерів, помрежів та інших телевізійних персонажів, без яких неможливий успіх телепрограми.
Музиканти на сцені великої студії викладалися не на сто, а на всі 200 відсотків. Марія Бурмака, слухаючи старі й нові хіти гурту «Табула Раса», притупувала в такт музиці і підспівувала. Я, чого гріха таїти, робила те ж саме. Ну не можна байдуже реагувати на те, що робить «Табула Раса». На цій «чистій дошці» (саме так перекладається назва гурту з латини) написано вже стільки, що вистачило б не на одну книгу життя. А все-таки лишається ще багато місця для нового.
Коли 1998 року Олег Лапоногов вирішив розпустити гурт, який на ті часи був чи не найуспішнішим в Україні за фінансовими показниками, усім здавалося, що це кінець остаточний і незворотній. Але вони таки повернулися. Коли Марія Бурмака торкнулася болючої для всіх музикантів гурту теми, ті, хто був у складі «ТР» у часи несподіваного рішення соліста, як на духу розповіли про свої тодішні відчуття. Щоправда, з нинішньої четвірки лише Едуард Коссе та сам Олег можуть про це згадувати, бо й басист Сергій Горай, і гітарист Євген Халаф прийшли вже у відновлений 2003-го гурт. Про своє непросте рішення і всі метання, пов'язані з ним, Олег Лапоногов оповідав без жодного трагізму, радше з гумором. Ми дізналися, що він довший час жив і працював у монастирях. Що катався на велосипеді і загартовувався. Що вирішив назавжди зав'язати з наркотиками та алкоголем...
А чому повернувся? Бо зрозумів, що сенс життя - це вчитися, любити і жертвувати собою. Саме цю нехитру філософію він і захотів донести до слухача.
Навряд чи такий градус відвертості був би можливим, якби до телестудії Олега Лапоногова запросив би хтось інший, а не Марія Бурмака. Між ведучим і гостем має бути максимальна довіра - це аксіома ефіру. Проте чи часто ми бачимо її в дії? Отож бо й воно!
Якщо успіх поетичного твору - це вміння його автора повести читача в нетрі асоціацій, то успіх телевізійної програми про музику - бажання глядача після перегляду скачати всі альбоми музикантів. Після «Музики для дорослих з Марією Бурмакою» таке бажання робиться просто непереборним.
А моя радість, така проста й звичайна, ще й через те, що нам нарешті показали: ми маємо справжню музику. І хай вона й далі буде...
Інна Долженкова для «Телекритики» 14-09-2011
|
