Розлюби мене, позабудь мене,
Добрим iменем не згадай мене,
I щоб юнь-лiта не поранити,
Цi слова мої вивiй з пам'ятi
У твоїх свiтах - трави росянi,
Не менi збирать їхнє золото.
Над моїм чолом - сонце осенi,
Може свiтить ще, тiльки холодно...
Позабудь мене, розлюби мене,
А зустрiнемось - обмини мене,
Навiть поглядом обмини мене,
Обмани себе, обмани мене.
За печалями радiсть-вiхола,
Там любов свої сiтi кинула,
А моя - давно переїхала
По дзвiнких мостах, по калинових.
Воронiї там віють гривами
Та "Кого ми ждем",- все запитують,
"Лиш озвись до нас - так полинемо,
Що зiрки згорять пiд копитами!"
Гей, летiть, летiть блискавицями
Понад веснами серед осенi.
До кiнця менi будуть снитися
Молодi лiта, трави росянi.
Рано, рано, ранесенько,
Ранесенько була я,
Та тiльки рано, рано, ранесенько,
Ранесенько була я.
Гей, летiть, летiть блискавицями
Понад веснами серед осенi.
До кiнця менi будуть снитися
Молодi лiта, трави росянi.
До кiнця менi будуть снитися
Трави росянi.
Я сама
(муз. i сл.: М.Бурмака)
Я сама забула тебе,
I очi твої, i руки твої,
Я сама,
Що бiль промине, любов промине,
Сказала собi.
Я сама забула тебе,
I очi твої, i руки твої.
Найменший слiд вiд доторку губами,
На серцi вiн сльозою вiдболить,
Цей кольоровий свiт сбережений мiж нами -
Лише прозора мить.
Я сама забула тебе,
I очi твої, i руки твої,
Я сама,
Що бiль промине, любов промине,
Сказала собi.
Уламки днiв несе вiд тебе вiтер,
Далекий спів не до твого вiкна.
Скажи, чому душа дощами вмита,
У цьому мiстi одна я сама,
Я сама забула тебе,
I очi твої, i руки твої,
Я сама,
Що бiль промине, любов промине,
Сказала собi.
Твої слова - розiрване намисто,
Твої слова - загублений мiй сон,
Твої слова - чи пожовтiле листя,
Чи то весна бiля вiкон.
Я сама забула тебе,
I очi твої, i руки твої,
Я сама,
Що бiль промине, любов промине,
Сказала собi.
Де ти тепер
(муз. i сл.: М.Бурмака)
Де ти тепер, де ти тепер,
Де ти тепер, де ти тепер,
Де ти тепер, де ти тепер ...
А все-таки щось було,
Невимовлене i нiжне,
Повз нас пролетiло,
Торкнулося нас крилом.
Кого шукаю, чиє iм'я?
Сама не знаю,
Можливо я, можливо я
По бездорiжжю колись прийду,
В чужому щастi тебе знайду.
Де ти тепер, де ти тепер,
Де ти тепер, де ти тепер,
Де ти тепер, де ти тепер...
Так тихо пройшла любов,
Заходить у дверi тиша,
Мене обiймає,
Цiлує мене немов.
Торкнулося нас крилом
Невимовлене i нiжне,
Повз нас пролетiло.
А все-таки щось було...
Кого шукаю, чиє iм'я?
Сама не знаю,
Можливо я, можливо я
По бездорiжжю колись прийду,
В чужому щастi ...
Кого шукаю, чиє iм'я?
Сама не знаю,
Можливо я,можливо я
По бездорiжжю колись прийду,
В чужому щастi тебе знайду.
Тебе знайду... (5х)
Кого шукаю, чиє iм'я?
Сама не знаю,
Можливо я, можливо я
По бездорiжжю колись прийду,
В чужому щастi тебе знайду.
Де ти тепер...
Вiдлiтає печаль
(муз. i сл.: М.Бурмака)
Вiдлiтає печаль, з тобою вiд'їжджає
На вагонному склi моє iм'я
Напиши i забудь - хто-небудь прочитає,
Повернути тебе не знаю як.
За туманами й дощами залишилось все,
Телефон мовчить нiмий.
А по вулицях безлюдних вiкон карусель,
Серед них блукаємо не ми...
Зачекай, подивись - лишилась ще хвилина,
Щоб розiрванi розвiяти квитки
Хай тобi навздогiн даремнi мрiї линуть,
Облiтають слова, мов пелюстки.
За туманами, дощами залишилось все,
Телефон мовчить нiмий.
А по вулицях безлюдних вiкон карусель,
Серед них блукаємо не ми...
У повiтрi дзвенить срiбляста павутинка,
Кожна мить - то луною серця стук.
Обпiкає щоку непрохана сльозинка,
Вирушає поїзд твiй у пiтьму.
За туманами, дощами залишилось все,
Телефон мовчить нiмий.
А по вулицях безлюдних вiкон карусель,
Серед них блукаємо не ми...
За туманами, дощами залишилось все,
Телефон мовчить нiмий.
А по вулицях безлюдних вiкон карусель,
Серед них блукаємо не ми...
Знову люблю
(муз. i сл.: М.Бурмака)
Знову люблю, а думала вже
Серце поранене гоїться довго.
Знову люблю, ночами не сплю,
Думаю тільки про нього одного.
Знову люблю,
Знову люблю,
І сама собі не вірю.
Знову люблю,
Знову, знову люблю.
Знову люблю,
Знову люблю,
І сама собі не вірю.
Знову люблю,
Знову, знову люблю.
Знову люблю, а вчора іще
Вільна була та печальна у волі.
Знову люблю, я плачу дощем,
Світом блукаю перекоти-полем.
Знову люблю,
Знову люблю,
І сама собі не вірю.
Знову люблю,
Знову, знову люблю.
Знову люблю,
Знову люблю,
І сама собі не вірю.
Знову люблю,
Знову, знову люблю.
Знову люблю... Він не любить мене,
Чи, може, просто не знає, що любить.
Знову люблю і вже не мине -
Згубить любов мене, згубить, загубить.
Знову люблю,
Знову люблю,
І сама собі не вірю.
Знову люблю,
Знову, знову люблю.
Знову люблю,
Знову люблю,
І сама собі не вірю.
Знову люблю,
Знову, знову, знову...
Тиха вода, рання роса
(муз.: М.Бурмака)
Натомлена голка, заплутана нитка,
Вишиваний вітер
Привіт принесе із далекого краю
Незнаному звідкіль.
Тиха вода, рання роса
Слід заховає. Зради не знає
Серце моє.
Слова всі розгубить, плачі всі розіллє,
Розвіє волосся
І знов помандрує. Не знати, чи був він,
Чи тільки здалося.
Тиха вода, рання роса
Слід заховає. Зради не знає
Серце моє.
З дому далеко рушати не легко
І сумно неначе.
Та вже не поверне, кого відпустила
Душа необачно.
Тиха вода, рання роса
Слід заховає. Зради не знає
Серце моє.
Тиха вода, рання роса
Слід заховає. Зради не знає
Серце моє.
Тиха вода, рання роса
Слід заховає. Зради не знає
Серце моє.
Hа пiвдоpозi iз pаю
(музика і слова: М.Бурмака)
На пiвдорозi iз раю...
Ми дійдемо з тобою
До самого до раю,
Щоб стати краєм літа
А може світу краєм
Ми знайдемо з тобою
Не папороті квітку,
А просто подорожник
На півдорозі звідти
На пiвдорозi iз раю...
На пів дорозі звідти
Минуле не згадати
Його так скоро буду
До рани прикладати
Притисну я до серця
Маленький подорожник
І сумно усміхнеться
Зустрічний подорожній
На пiвдорозi iз раю...
На пiвдорозi iз раю...
Знаю ітиму колись одна
Ступні каміння збиватиме в кров
Я не заплачу, бо я була
Там де воскресла
Знаю ітиму колись одна
Ступні каміння збиватиме в кров
Я не заплачу, бо я була
Там де воскресла
На пiвдорозi iз раю...
На пiвдорозi iз раю...
Рiздвяна
(муз.: М.Бурмака, сл.: О.Стефанович)
Свiжеє сiно, ясла кленовi,
Ясна дитина. Дiва Марiя
Коси шовковi стеле для сина.
Бiле ягнятко дише на Бога,
Сивеє дише, дише на Бога,
Щоби для його було теплiше.
В небi черкають крила об крила
Янголiв сила. В небi нiколи
Зiрка зрадiла так не дзвонiла.
Дзвонить ялина десь у дiбровi,
В лузi калина... Свiжеє сiно,
Ясла кленові,
Ясна дитина.
По Piздвi
(муз.: М.Бурмака, сл.: І.Малкович)
Десь на звалищі між будяками,
На вугіллі, що мокне роками,
Янголів два.
Один одному крила воскує,
Один одного в очі цілує,
Та ожидають Різдва.
Поруч з ними дитятко гоже
І ніхто розпізнати не може:
Хто кого береже? -
Чи дитятко цих янголів, а чи
Білокрилі - дитятко, що скаче,
В небо важиться вже...
На цій чорній землі що робити
Білим янголам, вугіль дробити,
Чи ридати в блакить?
Кожен янгол волить в цю ж хвилину
В сад небесний віднести дитину,
Але Бог не велить.
Там, де скидано голі ялинки,
Де брудні помаранчів шкоринки,
На померзлій траві
Двоє янголів, з ними дитятко
В кулачкові затисло колядку -
Вже й по Різдві...
Пролітала стрілою
(музика і слова: М.Бурмака)
Не вогонь за водою,
Попелом по воді
Я тікала від долі
Поверталась тоді...
Пролітала стрілою,
Рвалася струною,
Чайкою -
За тобою...
Білий сніг по зеленім,
Йде травою зима,
Я хотіла забути,
Як то було, сама...
Пролітала стрілою,
Рвалася струною,
Чайкою -
За тобою...
Лише хвиля по хвилі,
Все за тебе молюсь.
І забути не в силі,
І любити боюсь...
Пролітала стрілою,
Рвалася струною,
Чайкою -
За тобою...
Повернутись назад
(муз. i сл.: М.Бурмака)
Непомiтно iшли, днi за днями спливали роки.
Нiби квiти росли, i дiтьми ми були, поки
Зрозумiли: не вернути час, що iз фотографiй
Дивиться на нас.
Повернутись назад,
I ще раз прожити цю мить!
Повернути, що не встигла сказати,
Перекрeслити те, що не мало бути.
Вдячна долi за те, що зустрiлися мама з татом,
I що братик росте, i що може колись раптом
Чутиму своє iм'я - дiвчинка на зустрiч -
Це маленька я.
Повернутись назад,
I ще раз прожити цю мить!
Повернути, що не встигла сказати,
Перекрeслити те, що не мало бути.
Посмiхнувшись чомусь, по сторiнцi життя гортаю,
Де живий мiй дiдусь, ми зустрінемось ще, я знаю.
Знов у пам'ятi воскресне час, що iз фотографiй
Дивиться на нас.
Повернутись назад,
I ще раз прожити цю мить!
Повернути, що не встигла сказати,
Перекрeслити те, що не мало бути.
Повернутись назад,
I ще раз прожити цю мить!
Повернути, що не встигла сказати,
Перекрeслити те, що не мало бути.
Пiвденного вiтру обличчя
(муз.: М.Бурмака, сл. О.Пахльовська)
Ти любиш цю землю зiгрiту
I сонце, що тихо встає.
Обличчя пiвденного вiтру
Так схоже менi на твоє.
В якому не знаю столiттi,
Бо завжди, бо скрiзь i нiде,
Пiвденного вiтру обличчя
Крiзь нiч я побачу i день.
Не знаю, зустрiнемось де ми,
Чи в пам'яті літа згорим,
Назустрiч лиш вiтер пiвденний,
Блукає вiн шляхом моїм.
I хто вiн, цей вiтер, i звiдки?
Куди за собою вiн зве?
В обличчi пiвденного вiтру
Впiзнаю я тiльки тебе.
Цей вiтер такий старовинний
З далеких-далеких країн,
Шепоче молитви руїнам,
Щоб встали вони iз руїн.
I я на шляху того вiтру
Iду i згораю в вогнi.
Обернешся ти непомiтно,
Щоб глянути в очi менi.
Ти любиш цю землю зiгрiту
I сонце, що тихо встає
Обличчя пiвденного вiтру
Так схоже менi на твоє.
В якому не знаю столiттi,
Бо завжди, бо скрiзь i нiде,
Пiвденного вiтру обличчя
Крiзь нiч я побачу i день.
В якому, не знаю, столiттi
Був завжди, був скрiзь i нiде,
Пiвденного вiтру обличчя
Крiзь нiч я побачу i день.
